Євгенія Герасимчук про проєкт LIFE ROBOTS UA
1. Чому ви вирішили приєднатися до проєкту Life Robots UA?
Я довго шукала спосіб бути корисною своїй країні не лише через донати, а й застосовуючи свої навички, досвід, енергію. Хотілося відчути, що я справді беру участь у чомусь значущому. І врешті зірки зійшлися — з’явилась можливість долучитися до великого проєкту, який реально змінює хід подій.
2. Пам’ятаєте момент, коли зрозуміли, що не можете стояти осторонь?
Так, дуже чітко. Один із моїх друзів, з яким ми давно знайомі, пішов на фронт і тепер керує дронами. Я була вражена — як людина, яка жила абсолютно цивільним життям, кардинально змінила своє сьогодення. Коли він приїжджає у коротку відпустку, його розповіді про бойові будні викликають справжній шок. Він розповідає спокійно, ніби це звичайна рутина — але те, що він переживає, не має бути нормою. Особливо вражають історії про міни — невидимі, тихі, але надзвичайно небезпечні. Саме ця тиша і робить їх такими страшними.
3. Що для вас особисто означає цей проєкт?
Для мене це — можливість бути частиною рішення, а не просто спостерігачем. Це про реальну допомогу, про життя, які можна врятувати. Це про віру в те, що завдяки технологіям ми можемо зробити майбутнє безпечнішим і світлішим.
4. Як змінилося ваше життя з початком участі в цьому проєкті?
Життя набуло шаленого ритму — нескінченний потік задач, дзвінків, ідей. Але я кайфую від цього. Я зустріла неймовірних людей — сильних, щирих, з відкритими серцями. Це мій перший великий соціальний проєкт, і я з захопленням спостерігаю, як ідеї стають реальністю, як кожен маленький крок веде до чогось великого.
5. Чому саме роботи? Чому ви вважаєте, що це зараз важливо для фронту?
Тому що міни — одна з найбільших загроз для наших захисників. Їх майже неможливо виявити заздалегідь, поки не трапиться трагедія. Роботи можуть замінити людей у найнебезпечніших зонах. Якщо машина може піти туди, куди людині небезпечно — це безцінно.
6. Яка людська історія або факт вас особливо зачепив і спонукав до дій?
Мене глибоко вразили історії про українських зірок — ведучих, акторів, музикантів, — які залишили комфортне життя і пішли на фронт. Їх вибір, їхня готовність ризикувати — це неймовірно сильно. Але разом з тим — боляче, бо втрати не минають і їх...
7. Як ви пояснюєте суть проєкту друзям або родичам, які не дуже розуміються на технологіях?
Кажу просто: на війні машини повинні замінити людей скрізь, де це можливо. Це рятує життя. А якщо треба спростити ще більше — порівнюю з радіокерованими машинками. Тільки тут це не гра — це питання життя і смерті.
8. У чому унікальність проєкту — чого не роблять інші фонди, а ви робите?
Ми не боїмося масштабів. Ми ставимо перед собою амбітну мету — зібрати велику суму, щоб дати реальний ефект. І ми не зосереджуємось тільки на допомозі зсередини країни — ми виходимо на міжнародну аудиторію. Ми хочемо залучити весь цивілізований світ — і показати, що це спільна війна добра проти зла.
9. Чи вірите ви, що звичайні люди можуть вплинути на хід війни? Як саме?
Безумовно. Кожна гривня, кожен долар, кожне слово — це частина великої сили. У війні немає «малого» внеску. Сукупність дрібниць здатна змінити все.
10. Що ви кажете собі чи іншим, коли стає важко або страшно?
Я завжди повторюю: це не назавжди. Все минає. І ми пройдемо це — разом, як народ, який не зламати. Ми вже довели, що можемо витримати неймовірне.
11. Яку силу ви побачили в людях, які вже допомагають?
Справжню людяність. Силу співчувати, не бути байдужими, тримати не лише себе, а й підставляти плече іншим. Це — головне, що тримає нас на плаву вже понад два роки.
12. Чи маєте мрію, пов’язану з майбутнім України та цим проєктом?
Мрію побачити український Крим. Потрапити на концерт у відбудовану «Донбас-Арену». Зустріти своїх друзів вдома, в рідній Одесі — коли вони повернуться з-за кордону. Мрію про мирне майбутнє.
13. Що б ви сказали людині, яка вагається: допомагати чи ні?
Втома від війни — зрозуміла. Але найкращий спосіб її завершити — допомогти Україні перемогти. Допоможіть нам — і наші люди зможуть повернутись додому.
14. Чому для вас важливий навіть один донат?
Бо один прутик можна зламати, а сноп — ні. Один донат — це лише крапля. Але коли нас багато — ми стаємо океаном. Разом — ми нездоланна сила.
15. Якби можна було передати одне послання всім, хто читає це інтерв’ю — що б ви сказали?
Світ змінюється завдяки діям, а не байдужості. Іноді навіть найменше зусилля здатне врятувати життя. Тож, якщо можете — дійте. Бо зараз саме той момент, коли від вас залежить більше, ніж ви думаєте.