Ярослав Лазар про проєкт LIFE ROBOTS UA
"Слово — моя зброя. Але тепер я вірю і в роботів."
— Чому ви вирішили приєднатися до проєкту Life Robots UA?
Слів уже замало. Хочется діяти так, щоб це відчувалося — не лише в головах, а й на землі. Live Robots UA став тим проєктом, який поєднав дві речі, які мені однаково близькі: технології та життя. Точніше — їхнє збереження.
— Пам’ятаєте момент, коли зрозуміли, що не можете стояти осторонь?
Пам’ятаю як мене покликали в проект. Це був звичайний день, який став не звичайним і я цьому рад. Ми у 2025-му, у нас штучний інтелект, дрони, боти — і люди досі помирають від мін. Це неможливо прийняти. А потім я побачив відео, як працює один із наших роботів. І вирішив: усе, я тут.
— Що для вас особисто означає цей проєкт?
Щирість. Це слово, яке найкраще його описує. Ніхто не грає в героїв, не прикрашає. Тут звичайні люди об’єдналися, щоб зробити незвичайну справу — зменшити смерть.
— Чому саме роботи?
Бо вони — там, де небезпечно людині. Бо це реальне рішення. Бо кожен гектар, очищений роботом — це день, коли хтось не загинув. А ще тому, що це про майбутнє. Не лише про війну, а й про те, як ми відновлюватимемо все після неї.
— Як ви пояснюєте друзям, чим займаєтесь?
Я кажу просто: ми збираємо на роботів, які замість людей шукають і знешкоджують міни. Тільки не у фільмах, а в реальному житті. І так — це працює. І так — це українські розробки.
— Чи вірите, що звичайні люди можуть впливати на хід війни?
Не просто вірю — я це бачу щодня. Кожен донат, кожен репост, кожне "я з вами" — це не дрібниці. Це пульс. Він або є — або нас більше ніхто не почує.
— Що кажете собі, коли страшно або важко?
Що в нас немає запасної країни. І немає часу "потім". А ще кажу собі: якщо можеш допомогти — значить, мусиш.
— Ваша мрія, пов’язана з проєктом?
Щоб наші діти тримали нас за руки — не тому, що страшно, а тому що спокійно. І щоб вони вже ніколи не бачили таблички "міни".
— Що сказали б людині, яка вагається — допомагати чи ні?
Запитайте себе: якби ви могли повернути комусь життя, зробити, щоб він не пішов на мінне поле — зробили б це? От і відповідь.
— Якби могли передати одне послання всім, хто читає це інтерв’ю?
Ми не всі можемо бути на фронті. Але кожен може бути частиною перемоги. Просто з різного місця. Просто своїм способом.