Луіза Забожанова про проєкт LIFE ROBOTS UA

1. Чому ви вирішили приєднатися до проєкту Life Robots UA?

Я вирішила приєднатися до проєкту, тому що знаю, що можу бути корисною, і мені не байдуже, яка доля чекає на мою країну. Крім того, проєкт організовують чудові люди, з якими хочеться бути в одній команді й творити спільну добру справу.

2. Пам’ятаєте момент, коли зрозуміли, що не можете стояти осторонь?

Це не був якийсь конкретний момент — я в цілому не можу залишатися байдужою й осторонь. Із самого початку повномасштабного вторгнення я намагалася допомагати тим, чим можу. Цей проєкт особливо мене зачепив і дав змогу долучитися до чогось більшого.

3. Що для вас особисто означає цей проєкт?

Можливість допомагати моїй країні в тяжкий час. Своїм часом і посильними зусиллями вкладатися в її майбутнє.

4. Як змінилося ваше життя з початком участі в цьому проєкті?

Життя особливо не змінилося. Але мені в будь-якому разі завжди радісно бути корисною й долучатися до добрих справ.

5. Чому саме роботи? Чому ви вважаєте, що це зараз важливо для фронту?

Мені подобається, як сьогодні використовують роботів у зовсім різних сферах. У цьому випадку є можливість за їх допомогою зберегти людські життя — це безцінно. Звісно, треба це використовувати.

6. Яка людська історія або факт вас особливо зачепив і спонукав до дій?

Усі історії важкі й зачіпають за живе. У мене є знайомі й друзі на фронті. Усе це змушує щось робити, не стояти осторонь.

7. Як ви пояснюєте суть проєкту друзям або родичам, які не дуже розуміються на технологіях?

Не вдаючись у подробиці, я кажу, що завдяки підтримці проєкту можна зберегти тисячі життів, що в певних завданнях замість живих людей користь на фронті можуть приносити машини. Думаю, ця ідея грандіозна.

8. У чому унікальність проєкту — чого не роблять інші фонди, а ви робите?

Проєкт вузькоспрямований, що дає змогу легше закривати його потреби, залучити, можливо, певну цільову аудиторію.

9. Чи вірите ви, що звичайні люди можуть вплинути на хід війни? Як саме?

Звичайно, саме звичайні люди творять дива. Я в цьому переконуюся все життя. Особливо люди, об’єднані спільною ідеєю й взаємопідтримкою, можуть полегшити наслідки війни та наблизити повернення людей в Україні до нормального життя.

10. Що ви кажете собі чи іншим, коли стає важко або страшно?

Завжди намагаюся згадати, скільки разів у житті було важко й як я завжди знаходила опору в собі та справлялася, звісно ж, не без допомоги й підтримки родини. Думаю про те, що якщо робити максимум у складній ситуації, залишатися чесним і відкритим до інших і вірити насамперед у себе, то й Всесвіт/доля/вдача не залишить — і все вийде. Собі й іншим кажу: навіть у тяжкі моменти, коли самому потрібна допомога — допоможи ближньому, тобі не збідніє, а легше стане. Мені це допомагає.

11. Яку силу ви побачили в людях, які вже допомагають?

Силу допомагати іншим, коли самому важко, — і це потужність. Намагаюся і в собі знаходити цю силу й застосовувати. Від цього почуваюся щасливішою.

12. Чи маєте мрію, пов’язану з майбутнім України та цим проєктом?

Мрія, зрозуміло, в усіх одна. Зараз дуже хочеться втілити проєкт, побачити роботу роботів і позитивні результати від цього. Думаю, це буде дуже надихаюче — працювати над проєктом і далі.

13. Що б ви сказали людині, яка вагається: допомагати чи ні?

Умовляти людей допомагати — точно не мій стиль. Бажання має йти зсередини, ідеї мають відгукуватися. І я готова інформувати й багато розповідати людям про наш проєкт. Сподіваюся, що своєю участю надихну й викличу довіру у друзів і знайомих.

14. Чому для вас важливий навіть один донат?

Важливий, безумовно, кожен внесок. Із малого завжди складається велике. Пташка будує гніздо по крихтах.

15. Якби можна було передати одне послання всім, хто читає це інтерв’ю — що б ви сказали?

Роби посильні добрі справи від душі день у день — і якість твого життя зміниться на краще! Перевірено.